Країна з балканським колоритом – Сербія – одна з республік колишньої Югославії. Батьківщина Нікола Тесли та Еміра Кустуріци приваблює багатою культурою, малиновими полями, смачною їжею, гостинністю, спа-курортами, гірськими схилами. У цій державі із трагічною історією щиро люблять росіян.
Навіщо їхати?
Подорожувати до Сербії їдуть ті, хто хоче познайомитися зі слідами кількох великих імперій – Римської, Османської та Австро-Угорської. Гірські лікувальні курорти тут не поступаються потенціалом Чехії та Німеччини, але значно цікавіше за ціною. Знавці вин гідно оцінять місцеві напої, а шанувальникам зимових видів спорту припаде до душі гірський хребет Копаонік. Серби — відкритий, усміхнений, життєрадісний народ, люблять смачно поїсти та випити у добрій компанії. Російські туристи почуваються тут комфортно.
Коли їхати?
Помірна висота та м’який клімат дають можливість для відпочинку в Сербії і взимку, і влітку. Влітку стовпчик термометра може підніматися вище за +30°C, взимку температура коливається в проміжку +3…-10°C. З травня до кінця вересня у Сербії стоїть суха, безвітряна погода, не виключені травневі та червневі грози. У горах клімат ближчий до альпійського. З жовтня до квітня у Сербії буває кошава — поривчастий холодний вітер, що дме зі сходу і супроводжується дощами, а взимку хуртовиною.
Як дістатися?
Між Москвою та Белградом організовано прямі щоденні авіаперельоти. Існують варіанти дістатися поїздом, автобусом, автомобілем, для перетину кордонів сусідніх держав потрібна транзитна шенгенська віза.
Готелі
Готельна база Сербії різнорізна: від шикарних готелів до хостелів та радянських пансіонатів. Старі готелі ремонтують, нові будують, ситуація із проживанням для туристів перебуває у стадії переродження. Заявлені зірки ще можуть не відповідати дійсності.
Кухня
До традиційних м’ясних страв відносяться відбивні з начинкою зі спецій «вішалиця», знамениті ковбаски з рубаного м’яса «чевапчичі», смажене на рожні м’ясо «печиво», невеликі шашлики зі свинини та телятини «ражничі», тушковане з рисом та овочами м’ясо , смажене в казані на вугіллі м’ясо ягняти «ягнетина з-під сача», в’ялена баранина «кастрадина», згорнутий рулетом і обсмажений у сухарях — «Караджорджева-шницла», знамениті в’ялені стегенця «пршуть» та десятки інших м’ясних страв.
До м’яса подають салати, овочі, зелень та хліб. У сербській кухні широко використовують сир — «качали», «голійський», «златиборець», «липський» та «сйєнічки». З місцевої бринзи з коров’ячого та овечого молока починають практично будь-яку трапезу.
Характерною рисою місцевої кухні є використання молочного продукту «каймак», він може подаватися і як холодна закуска.
У місцевій кухні зустрічаються складні «композиції» з овочів: томатів, огірків, перцю, цибулі, численних сортів зелені… Особливо гарні голубці «сарма», густий суп із квасолі зі спеціями та копченостями «пасуль», картопля з прошарками м’яса — «мусака» , фарширована капуста, овочеві галушки, гуляш з квасолі по-сербськи, фаршировані копченою рибою помідори та інші смачні страви. Широко представлені рибні страви та страви із продуктів моря.
Серед десертів зустрічається пахлава, листкові пироги з різною начинкою, наприклад, «гібаниці» – пироги з сиром або начинкою. Популярні трав’яні та фруктові чаї, зелений чай, каркаде, кава.
Відмінною якістю славляться виробники вина “Ковачевич”, “Радованович”, “Олександрович”, “Сремські Карлівці”, “Врсач”, “Жупа”, “Смедерево”, “Тимок”. Із міцних напоїв — виноградний самогон «лозовача» та «ракія». Своєрідний смак має виноградне бренді «віняк».
Що подивитися?
Найбільший промисловий, культурний та економічний центр Сербії, її столиця – Белград – одне із найстаріших міст континенту. Він виріс навколо стародавньої фортеці Калемегдан. У Белграді варто подивитися старовинний квартал Скадарлія, який називається «белградським Монмартром», а також храм Святого Савви, Королівський палац, Музей історії Югославії та Мавзолей Тіто «Будинок квітів», палац Княгині Любиці, церкви Архангела Михаїла та Святого Марка… Неподалік столиці на готелю. Дунаю височіє знаменита Смедерівська фортеця, побудована в XV столітті династією Бранковичів.
Сербський Ніш – одне з найстаріших міст країни, що увійшло в історію як батьківщина римського імператора Костянтина. Ніш та його околиці славляться безліччю історичних пам’яток різних епох. Цікавим є місто Нові-Сад, серед його визначних пам’яток — Петроварадинська фортеця, католицький собор Діви Марії, церква Святого Георгія та Музей Воєводини. На околицях Нові-Саду є національний парк Фрушка Гора та Дунджерський замок.
Заслуговують на увагу православні святині: монастир Студениця поблизу Кралево та монастир Сопочани неподалік Нові-Пазар — обидва входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, монастир Мілешева поблизу Приєполля, монастир Жича в історичній області Рашка.