Називається об’єкт “The wave” і в російськомовних туристичних буклетах часто називається “Хвилі”. По суті це і є хвилі, що утворилися за мільйони років під впливом вітру в м’яких шарах пісковика з невеликою домішкою інших порід. З погляду геології тут довгі і досить глибокі каньйони в пустелі або піщані дюни з дуже рідкісною і мізерною рослинністю. Каньйони (дюни) мають химерні вигини в різні боки, і деякі з них небезпечно опускатися без спеціальної страховки.
Вражає те, як творчо попрацював вітер. Картина перед очима виявляється такою фантастичною, наче відвідав невідому нікому з астрономів планету. Хоча в туристичних описах примітних та цікавих місць США досить чітко сказано, як дістатися «Хвиль», труднощі виявляться дуже великими. По-перше, в Америці відстані вимірюються милями, що може ввести в оману. У буклетах йдеться про милі. Якщо їх перевести в наші відстані, то вийде, що вздовж шосе US89 треба відшукати ґрунтову дорогу і проїхати нею приблизно 13 кілометрів до самого каньйону «Хвилі». У негоду ця дорога стає непроїжджою. Вихід тоді один – залишити машину на узбіччі і далі йти пішки. Але на цьому складнощі не закінчуються.
Діставшись до заповідника, ви зіткнетеся там з такими ж туристами, які бажають на власні очі подивитися на диво природи. Для них (у тому числі і для вас, якщо дісталися, не повернувшись до кинутої машини) працівники піщаного заповідника проводять лотерею. Суть її в тому, що в каньйон будуть пущені поступово за весь день лише десять чи двадцять осіб (залежно від пори року). Невдахам буде запропоновано спробувати витягнути щасливий квиток в інші дні. Заповідник кам’яних хвиль перебуває під жорсткою охороною держави. Порівняно м’який пісковик руйнується під ногами туристів. З цієї причини дозволяється лише легке, тонке матер’яне взуття. Наприклад, спортивні капці чи гумові шльопанці. До спуску в каньйон туристи зобов’язані скласти іспит на знання заходів особистої безпеки та екологічних вимог, що діють у каньйоні.
Особливість ще в тому, що лотерея проводиться в певні дні і треба заздалегідь зареєструватися в якості її учасника. Серед учених досі триває суперечка у тому, що у геологічному плані представляє цей заповідник. Одні кажуть, що це дюни в пустелі, насипані вітрами та частково ними зруйновані. Інші схиляються до версії каньйонів у шарах пісковика. Але самих туристів ці суперечки не хвилюють вони просто захоплюються шедевром краси природи. Шари пісковику мають різноманітні відтінки і феєрично створюють ніби пелюстки величезних загадкових неземних квітів. Сонячного дня створюється казково красива картина. Але й у похмурий день є чому дивуватися – починає здаватися, що з вершини каньйону вниз течуть кольорові струмки.
Справжнє чаклунство, хоча, звичайно, вся справа в ілюзії. Однак побачене запам’ятовується надовго і потім навіть сниться.
Де у пустелі можна побачити дивовижні хвилі?
